День сім’ї. Збережемо найдорожче!

Днями в соцмережі побачила цікавий пост. Доросла онука запитує бабусю:

– Бабуню, а чому 50 років тому було менше розлучень?

– Тому, що в ті часи було прийнято ремонтувати зламані речі, а не викидати і бігти за новими, як зараз.

Повчально. Нині ставлення до шлюбу, до сім’ї, до дітей стало простіше, загальна система цінностей змінилась, я б сказала – викривилась, від чого, кінець кінцем, всі програли.

Почнемо спочатку. Цноту до шлюбу ніхто не береже – як це було прийнято років 50 тому. Дедалі розповсюдженішими стають, так звані, цивільні шлюби. Хоча тут іде суцільна підміна понять: первинно цивільним називався шлюб, взятий у РАГСі, без вінчання. Нині ж так називається співмешкання без юридично завірених обов’язків. І якщо раніше воно тривало якийсь час – скажімо, кілька місяців – перед весіллям (щоб закохані пізнали один одного у побуті, у ліжку, у різних життєвих ситуаціях), то зараз співмешкання поступово замінює офіційний шлюб. Навіть після народження дитини – чи навіть кількох! – пара все ще не збирається розписуватись. Чого? Кажуть, і так добре.

Я не ставлю собі за мету повчати. Це звичайне порівняння, спостереження. Чоловіки не поспішають робити пропозиції – їм більше підходять нетривалі стосунки без обов’язків. Жінки не поспішають народжувати, а коли дитина вже є, біжуть на роботу, кидаючи місячне маля на бабусю чи няню. Скажете, суспільство стало динамічнішим? Як на мене – просто інфантильним. Хочеться все спростити , а в результаті маємо тотальне обесцінення сім’ї. А її ніщо не замінить. Ні розваги, ні шалені вечірки, ні сексуальне різноманіття, ні подорожі, ні гроші, ні кар’єра… ніщо. Бо коли настають важкі часи, коли здається, що земля йде з-під ніг, ми шукаємо захисту і розради в обіймах рідних.

Наостанок хочу процитувати Мерілін Монро – надзвичайно успішну акторку: “Якою б блискавичною не була кар’єра, вона не зігріє вас у холодному порожньому ліжку”. Цінуймо і кохаймо найдорожчих!

Прокоментувати:

avatar
  Subscribe  
Повідомляти про